Ця історія розпочалася ще 2024 року, коли восени мій друг випускався з військової академії й на згадку про себе подарував мені книгу «Список Шиндлера». Мені дуже сподобався подарунок, адже я просто обожнюю читати. І книжка зі мною помандрувала за кордон, бо у квітні в Хмельницькому національному університеті я отримала унікальну можливість взяти участь у програмі академічної мобільності Erasmus та вирушити до Туреччини на мовну практику як гід-перекладач для польськомовних туристів.
У Туреччині було багато роботи: іноді я могла не спати більше доби, тому книгу я брала з собою. Спочатку вона мені не сподобалася, була важкою для прочитання, але в мене є одне маленьке правило: «Завжди дочитувати історію до кінця, навіть якщо вона тобі не подобається». Мабуть, якби не це правило, я так і залишала б деякі свої книги непрочитаними.
Я продовжувала читати в аеропорту, в автобусі, коли везла людей на екскурсію, на пляжі, коли засмагала, або ж у вихідний день. І ось настав момент, коли я останні сторінки цієї історії дочитувала на останньому подиху. Декілька днів я не могла відійти від цієї історії. Але одне я знала точно: що я маю будь-якою ціною відвідати ту фабрику Шиндлера. Це стало не лише моєю мрією, а й метою.
І ось настає цей довгоочікуваний момент: 17 грудня 2025 року я збираю валізу, беру подругу і вирушаю до Кракова. Мені не було страшно їхати в іншу країну, адже польську мову я добре знаю і під час навчання в університеті у Польщі неодноразово була: завдяки наполегливому навчанню в університеті я успішно склала іспити та здобула ступінь бакалавра за спеціальністю «Середня освіта (Мови та літератури (польська, українська))».
По приїзді ми з подругою одразу склали карту місць, які нам потрібно відвідати, серед яких – фабрика Шиндлера.
Фабрика Шиндлера (пол. Fabryka Oskara Schindlera) – музей німецької окупації Кракова, який на рівні з Вавелем є найбільш популярним у старовинному польському місті. Спочатку фабрика мала назву «Rekord» та виготовляла металевий посуд. З 1939 до 1945 року вона перейшла у власність німецького підприємця Оскара Шиндлера і отримала назву «Emailwarenfabrik (DEF)». На Фабриці Шиндлера працювали винятково євреї, яких потім було внесено до так званого Списку Шиндлера. Після Другої світової війни фабрика стала державною власністю і з 2005 року – власністю Кракова. Із 2007 року її розділили між Краківським історичним музеєм, який організував у ній виставку «Краків в часи окупації 1939–1945», і Музеєм сучасного мистецтва.
Нам мій подив, при вході було дуже багато людей: деякі групи осіб приїхали з інших країн зі своїми екскурсоводами. Ми ж з подружкою знали всю історію, тому самостійно пішли оглядати експозиції.
Ми розпочали огляд з першого поверху – саме там розгортається історія подій 1939 року. Я дивилася на це все з захопленням і водночас мені було важко стримувати сльози, адже я вже знала цю історію. До того ж особливо складно чути і читати про події, які тоді відбувалися з поляками та євреями, адже подібне зараз переживають українці.
Загалом ми провели у музеї понад дві години. Наостанок ми купили собі на згадку сувеніри та подарунки. Проте найкращим подарунком для мене стала печатка в моїй книзі.
Ця історія показала мені, що книга може стати початком глибоких роздумів і поштовхом до реальних дій. «Список Шиндлера» не лише вразив мене емоційно, а й привів до усвідомлення цінності пам’яті, людяності та відповідальності перед історією. Ця подорож стала важливим етапом мого особистого зростання і залишиться зі мною назавжди.
Отже, читання – це універсальна потреба й водночас привілей кожної людини. Воно відкриває шлях до пізнання світу, формує критичне мислення, розвиває уяву та дарує внутрішню свободу. Для магістранта читання стає основою дослідження, яке поступово трансформується у наукову працю з філології – кваліфікаційну роботу, що є результатом глибокого осмислення текстів, мовних явищ і культурних контекстів.
Філологія як наука поєднує в собі літературу, мову, міжкультурну комунікацію та методологію дослідження. Саме ці дисципліни формують цілісне світобачення, допомагають зрозуміти багатогранність людського досвіду та взаємозв’язок культур. Вони навчають бачити слово не лише як засіб спілкування, а як носія історії, цінностей і духовності.
Любов до слова здатна змінювати життя: вона відкриває нові горизонти, надихає на пошук істини й утверджує людину в її прагненні до саморозвитку. Саме тому читання, дослідження й філологія – це не лише академічна діяльність, а й шлях до глибшого розуміння себе та світу.
Анастасія Халецька, магістрантка 1 курсу ОПП «Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська»
Ukrainian