Волонтерство, або волонтерська діяльність – добровільна суспільно корисна діяльність. Може здійснюватися як окремими людьми, так і організаціями. Закон України «Про волонтерську діяльність» визначає її як добровільну неприбуткову соціально спрямовану діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги (безоплатних робіт та послуг). Згідно з цим законом, волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності і ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності та неприбутковості. Вона не включає діяльність, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин (Із Вікіпедії).
До волонтерської діяльності кафедра слов’янської філології звикла, оскільки студенти, навчаючись на бакалавраті чи магістратурі постійно брали участь (як волонтери) в організації олімпіад, конкурсів, конференцій, семінарів тощо.
Однак із самого початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію нашої країни українці масово доєдналися до волонтерської діяльності, яка у різних видах виявляється як допомога ЗСУ, переселенцям, біженцям тощо. Наші здобувачі освіти та викладачі кафедри також активно доєдналися до цього процесу.
«Із початком війни ми навчилися розрізняти ворогів і цінувати друзів. Поляки прихистили мільйони наших громадян, у чиї двері ввірвалися непрохані гості, що протягом довгого часу називали себе старшими братами. Польща із перших днів війни надає гуманітарну, фінансову та військову допомогу Україні. Підтримку сусідньої країни відчули й учні нашого закладу. За сприяння польської громадської організації Fundacja Q дистанційне навчання для дітей із багатодітних сімей стало більш доступним». Ініціатором такої акції стала учителька польської мови, магістрантка 2 курсу спеціальності «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська» Мар’яна Коць, яка не тільки налагодила співпрацю з польськими організаціями, а й працює над поглибленням взаємин між нашими країнами.
«Тиха боротьба» (Cicha walka) – так називають польські ЗМІ працю українців в тилу для забезпечення перемоги. Усі ми стали частиною цієї боротьби, кожен на своєму місці, виконуючи професійні обов’язки. Полоністи допомагають у перекладі з польської на українську інструкцій до застосування ліків, лікувальних засобів, які отримуємо від дружньої Польщі. Разом з волонтерами розподіляємо, що відправляти на передову в польові шпиталі, що на блокпости і в військові госпіталі, з вірою, що своєю працею наближаємо перемогу.
І звичайно, як учителі, продовжуємо навчати польської мови. Приємно читати дописи батьків; «Поки наші діти сидять на уроках, хочу сказати слова подяки нашим учителям. У цей важкий час, вони продовжують вести уроки, відволікаючи наших діточок від страшних реалій сьогодення…». Від себе хочу висловити слова подяки викладачам кафедри слов’янської філології Хмельницького національного університету за знання, професіоналізм, підтримку, спонукання не впадати в розпач, а зібратися й успішно здати сесію. За зустріч на онлайн лекціях з однокурсниками і впевненість у тому, що ми всі живі (Лариса Качуровська, група ФПРмз-21-1).
«Повномасштабне російське вторгнення в Україну виштовхнуло багатьох наших співвітчизників до інших країн. Там вони, на щастя, мають життя поза війною. Найважливіше, що українські діти тепер у безпеці, а школярі ще й можуть продовжити навчання. Реалії життя в іншій країні, безумовно, вимагають знання державної мови та культурних традицій. У мене з’явилася приємна нагода навчати польської маленьких українців, які тепер живуть у Вроцлаві. Але для цього мені були потрібні якісні технічні засоби. Знаючи, що Новобузька публічна бібліотека надає не тільки суто читацькі послуги, а й можливість користуватися інтернетом, я звернулася по допомогу до читальної зали. Мене ввічливо вислухали і, не розмірковуючи ані секунди, дозволили проводити заняття з маленькими українцями кілька разів на тиждень. Тож тепер волонтеримо разом – я та прекрасний колектив бібліотеки, якому я незмірно дякую. Тішуся, що можу долучитися до загальної народної справи – Перемоги над окупантом і не сумніваюся, що після її настання, зможу обійняти моїх старанних учнів в Україні.
Разом із Ларисою Качуровською на волонтерських засадах долучалися до спільного (колективного) перекладу монографії доктора Тадеуша Троціковського. Отримали безцінний досвід опрацювання тексту в науково-популярному стилі. Працювала з професійною лексикою, яка використовується при аналізі підходів до інноваційної діяльності польських підприємств у контексті інтеграційних процесів (Катерина Стингач, студентка 2-го курсу ГПФ, спеціальність «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська»).
«Я волонтерю, веду сторінки в Facebook з інформацією про допомогу нашим громадянам у Польщі (де шукати допомогу гуманітарну, роботу, школи і т.п. ). Перекладаю полякам листи від українців, де вони просять допомогти, в основному займаюсь перекладом як для поляків, так і для українців, але якщо просять щось ще допомогти, то теж долучаюсь» (Віка Колоднюк, студентка СОП-20).
«Wojenne notatki nieuczesane. 23.dzień wojny. 18 marca. Poranek był bardzo trwożliwy. Co wybuchło? Skąd idzie czarny słup dymu? Jednak to nie lotnisko, a samolotowe warsztaty remontowe. Ulica Awiacyjna, boczna Gródeckiej. Biegnie wzdłuż torów kolejowych od ulicy Gródeckiej do granic miasta. Ulica nazywa się tak od 1958 roku dzięki bliskiemu położeniu lwowskiego lotniska cywilnego i zakładów naprawy samolotów. Z 6 rakiet wystrzelonych z akwenu Morza Czarnego 2 przechwyciły siły obrony przeciwlotniczej. Tak, nie ma skrawka bezpiecznej ziemi i o tym stale się nam przypomina. Ponoć niektóre rakiety mogą lecieć z Morza Kaspijskiego. Jednak Lwów tętni życiem. Samochody z rejestracją nielwowską stoją po obydwu stronach jezdni. Mieszkania są zajęte. Generalnie brak paliwa – nie sposób kupić gazu ani benzyny. Paliło się Barabaszewo – ogromne targowisko w Charkowie. Około 320 tys. ludzi wróciło na Ukrainę od początku wojny, w większosci mężczyźni. W Siewierodoniecku okupanci ostrzelali przytułek dla matek z dziećmi. Na szczęście nikt nie zginął. Najgorsza sytuacja, wręcz katastroficzna, jest w Mariupolu. Ludzie nie maja wody, prądu i gazu. Również artykułów żywnościowych. Szpital jest przepełniony, ludzie bez rąk i nóg ściekają krwią. Nie ma komu udzielić pomocy. Miejskie służby zrzucają zmarłych do wspólnego rowu. Rosjanie bombardują zakłady Azowstal. Po ruinach miasta krążą bezdomne psy, które też mogą się stać groźne, łącząc się w watahy. Tocza się walki uliczne. Z objętych walką miast (Kijów, Charków, Dniepr, Kramatorsk, Krzywy Róg, Zaporoże) jeździ 13 ewakuacyjnych pociągów na zachód. Za czas wojny zginęło 109 dzieci, 120 jest rannych. W Rynku lwowskim upamiętnieniem ich były pozostawione puste wózki dziecięce. Tymczasem zginęło już 14 tys. rosyjskich żołnierzy. Utworzono Narodowe Biuro Informacyjne w celu zbierania informacji o zaginionych i poległych, również Rosjanach, telefon gorącej linii: 16-48. W przyszłości będzie możliwa wymiana jeńców. Rannych Rosjan sanitariusze odwożą do Homla na Białorusi, chirurdzy pracują całodobowo. Z dziewięciu korytarzy ewakuacyjnych spracowało osiem. W Charkowie było to niemożliwe z powodu ostrzałów. Ostrzelano domy w Kijowie na Podole, gdzie zginęła jedna osoba, Kramatorsku, Sumach i Odessie. Szesnastoletnia uciekinierka z Worzela obwodu kijowskiego Katia Własenko zakryła swoim ciałem ośmioletniego brata, rodzina jest żywa i w komplecie, zaskoczona Katia dostała kwiaty od prezydenta, który odwiedził ją w szpitalu. W stanie wojennym biznesmeni mogą otrzymać bezprocentową pożyczkę. Za dobę unicestwiono 10 samolotów rosyjskich i zniszczono kolumnę techniki wojskowej. A nawet odparto przeciwnika z 30 podkijowskich miejscowości, niektóre są położone nawet 70 km od Kijowa. Na dworcu we Lwowie znacznie zelżało, tymczasowy potok uciekinierów jest taki jak w normalnym ruchu pasażerskim w czasie pokoju. Punkty wolontariackie pracują, są gorące napoje i zupa. Niezmienni natomiast są Cyganie, stojący na posterunku w punktach wydawania jedzenia. Na zdjęciu w żółtych kamizelkach przewodnicy lwowscy. Wiosna nie chce przyjść na dobre, w nocy mróz, a w dzień mroźny wiatr. Chociaż przyleciały już bociany i żurawie. Z rana świergot ptaków staje się coraz bardziej donośny, pojawiły się sroki i mniejsze ptaszki, szukające na gałązkach resztek jagód dzikiej róży. 19 Marca sobota. Noc we Lwowie spokojna… Ja w szkole mam dyżur..uchodźców zostało u nas o połowę mniej. Życzę nam wszystkim spokoju i POKÓJu. (Ірина Бачинська, магістрантка ФПРмз-21).
«Я займаюсь волонтерством на кордоні з Польшею, тому якщо хтось буде потребувати допомоги – пишіть. Допоможу знайти житло і інше. Дійсно, поляки щиро відкривають нам свої двері, я вражена цим. Прикро, що свою спеціальність я маю практикувати саме за таких умов, саме в такій ситуації. Перекладаю на кордоні, відомо, що зараз масовий наплив людей, а з перекладачами буде швидше й ефективніше. Тому якщо хтось раптом буде тут, або має знайомих з боку Польщі, які хочуть допомогти, – теж пишіть. Фото з пунктів перекладу, на жаль, не маю, але маю дещо цікаве інше.19 травня був день Вишиванки, і я в місті Любліні (Польща) з підтримкою університету організувала захід. Головною метою було: розкрити нашу ідентичність, представити українську культуру в Польщі, підняти моральний дух українців, біженців, відволікти дітей. Мені вдалось це зробити, хоча спершу я вагалась і не була впевнена в своїх силах, та все ж аніматорів для дітей знайшли, музикантів і багато чого іншого. Кошти, зібрані на благодійній основі, були передані на ЗСУ. Це мій перший мініпроєкт, яким я можу пишатись, адже мені вдалося бути і організатором, і ведучою, і слідкувати за святом, і танцювати, поставила 3 номери – 2 танцювальних і один з дітками – пісня молитва за Україну. Ми все зможемо, ми сильні. Слава Україні!» (Cофiя Кобельник, СОП-19)
Волонтерською роботою в «Centrum szolenia M» при Центральному вокзалі в Варшаві як перекладач з дітьми і їх батьками-біженцями з Херсона, Чернігова і Маріуполя (15-27 березня 2022) проводила старший викладач кафедри слов’янської філології Юлія Сєркова.
«У перші дні війни допомогала із розселенням переселенців з Києва; закупляла термобілизну та шкарпетки для бійців тероборони та ЗСУ; закупляла продукти, воду для волонтерів на залізничний вокзал; неодноразово передавала продукти та засоби гігієни на пункт збору у колишній пологовий будинок для воїнів ЗСУ; здійснювала збір засобів і закупівлю пального на виготовлення «бандерівських смузі»; закупляла продукти для студії Майтко, яка займається приготуванням їжі для воїнів ЗСУ; плела сітки з дочкою у спорткомплексі ХНУ та Технологічному багатопрофільному ліцеї; перерахувала кошти на придбання бронежилетів та іншого обладнання для військових; відвідала курси першої медичної допомоги тощо» (Інна Горячок, доцент кафедри).
Види волонтерства – найрізноманітніші, які формують у здобувачів освіти і навички міжкультурного спілкування, і вміння здійснювати перекладацьку діяльність, і формують здатність до адаптації та дій в новій ситуації. Головне – бути корисним іншим людям, виявляти гуманність, добро, доброзичливість тощо – найкращі позитивні риси, притаманні Людині! Віримо – разом переможемо! Слава Україні!