9 квітня 2025 року викладачі та здобувачі вищої освіти (бакалаври і магістранти) кафедри слов’янської філології мали нагоду взяти участь у гостьовій лекції «Переклади неперекладне. Переклад поезії на прикладі томика поезії «Пан Когіто» Збігнєва Герберта», яку прочитав Валерій Бутевич, літературознавець, перекладач, співробітник Музею літератури імені Адама Міцкевича у Варшаві.
В. Бутевич розпочав лекцію зі згадки про два правила, які проповідував відомий польський перекладач, поет Станіслав Бараньчак: двома правилами в його перекладацькому ремеслі були «не перекладай вірш прозою» і «не перекладай гарної поезії на погану поезію».
Як зазначив В. Бутевич, між польською і українською мовами є досить багато розбіжностей, зокрема у царині версифікації. Адже в українській мові наголос традиційний, вільний, а в польській – завжди на другому від кінця складі; українська поезія формувалася переважно в традиціях силабо-тоніки, польська поезія – у традиціях силабічної системи віршування тощо. Але говорити про неперекладність поезії не випадає. Надзвичайно важливо віднайти в поетичному тексті семантичну домінанту і зуміти передати її, а вже щось другорядне може бути втрачене.
В. Бутевич приділив увагу тому, під впливом яких особистостей, яких обставин формувався Збігнєв Герберт як особистість, як поет. Це відбувалося у важкі часи, коли Польща переживала фашистську окупацію. Другом, вчителем Збігнєва Герберта був Тадеуш Ружевич.
Т. Ружевич разом із братом Янушем брав участь у партизанському русі в складі Армії Крайової. Брата стратили гестапівці в 1944 році. Досвід війни знайшов віддзеркалення у творчості Т. Ружевича. Він писав вірші, намагаючись уникати зайвих прикрас, пишних метафор і епітетів, схилявся до використання неримованих віршових рядків. Розповісти про сутність війни – ось що мало турбувати поета. З. Герберт перейнявся цією позицією. Його вірші написані саме таким стилем – простою мовою, без особливого декорування.
В. Бутевич наголосив на тому, що переклад віршів Збіґнєва Герберта українською – це тонка і відповідальна справа, яка потребує не лише знання польської мови, а й глибокого розуміння поетики З. Герберта, його іронії, філософської глибини, ритміки та часто стриманого, навіть аскетичного стилю. Ось кілька важливих принципів, яких варто дотримуватися.
З. Герберт у своїх віршах дуже стриманий, часто використовує іронію, парадокс, сувору логіку. Важливо не «переемоціоналізувати» текст при перекладі. Його поезія – інтелектуальна і моральна водночас, із чіткою етичною позицією.
Хоча З. Герберт не завжди використовує риму, його поезія часто має внутрішній ритм, побудований на коротких реченнях, повторюваності синтаксичних структур. Це потрібно зберігати – навіть якщо для цього доведеться змінювати порядок слів або шукати нестандартні синтаксичні конструкції.
З. Герберт часто звертається до європейської культурної спадщини – античність, середньовіччя, християнство, польська історія. Треба бути обережним із тим, як ці образи працюють в українському культурному контексті – іноді варто додати примітку, але не переписувати сенс.
Досвід Валерія Бутевича є надзвичайно цінним для тих, хто навчається перекладу і навчає перекладу. На завершення лектор відповів на багато питань зацікавлених слухачів.
Інформація кафедри слов’янської філології
Ukrainian