19 березня свій 93-ий день народження святкує відома українська поетеса Ліна Костенко. Неможливо оцінити її вклад в українську культуру. Її гострі, волелюбні та красиві вірші проникають глибоко у серце.
Ліна Василівна пережила Голодомор, Другу світову війну, сталінські репресії. У 2015 році вона допомагала людям в зоні АТО. А в цьому році вона разом з нами переживає війну з росією – страшну, криваву та безглузду. Уся українська громадськість бажає Ліні Василівні міцного здоров’я і мирного неба!
Студенти-полоністи, випускники та викладачі кафедри слов’янської філології приєднуються до вітань та з нагоди Дня народження великої поетеси реалізували традиційний поетичний флешмоб із улюблених віршів Ліни Костенко. Пропонуємо підбірку поезій, які найбільше полюбляють наші полоністи:
На світі можна жить без еталонів,
по-різному дивитися на світ:
широкими очима, з-під долоні,
крізь пальці, у кватирку, з-за воріт.
Від того світ не зміниться нітрохи,
а все залежить від людських зіниць:
в широких відіб’ється вся епоха,
у звужених – збіговисько дрібниць.
* * *
І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт…
* * *
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
* * *
Навшпиньки повертаюсь у ті дні.
Вони, як сонце, сходять у мене.
Там є наш дім і обрій твоїх рук,
і ще душа не відає розлук
І ще є час для друзів та гостей.
І щастя є. І донечко росте.
І син малює квіточку зорі,
як той Маленький принц Екзюпері.
* * *
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!
* * *
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
* * *
І хто там щоб кому не говорив,
а згине зло і правда переможе!
* * *
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм… ми минаєм… так-то…
А час — це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так… і в цьому вся трагічність.
Час — не хвилини, час — віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання —
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, —
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.
Буває, часом сліпну від краси…
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво?.. —
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чесно, незрадливо.
Усе, як є, — дорога, явори,
Усе моє — все зветься Україна!
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори!..
* * *
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
Я всіх люблю, аби не заважали.
Ліна Костенко
Надзвичайно приємно, що наша випускниця Ірина Бачинська, проявила усі свої перекладацькі уміння і спробувала перекласти поезію Ліни Василівни:
Sprawy pilne niech poczekają.
Popatrzę na słońce i trawę.
Porozmawiam z ludźmi dobrymi.
Czas nie mija, tylko mijamy my.
Mijamy… mijamy… tak-to-tik-tak…
A czas po prostu rytm bije.
Tik-tak, tik-tak… i w tym jest cała tragedia.
Czas to nie minuty, czas to wieki i wieczność.
I dzień, i noc, z wieczora do rana —
to tylko kamienie milowe tego migania.
To tylko moment, chwila, fragment.
Ostatnia nuta wciąż trzepocze w powietrzu, —
spójrz: Czas, wielki dyrygent,
nuty odwraca na pulpicie (music)
* * * Lina Kostenko
Щиро дякуємо викладачам Нелі Подлевській, Інні Горячок (за ідею флешмобу), Людмилі Терещенко, випускникам: Тетяні Петровській, Ларисі Качуровській, Ірині Бачинській, Мар’яні Коць, Ліні Ляпіній, Марині Колесник, студентам: Артему Корчагіну, Антоніні Лічняровській, Наталії Шармановій, Марії Шевчук, Анастасії Бойко, Каріні Гнатюк,які поділилися улюбленими поезіями Ліни Костенко! Справжні філологи завжди залюблені у поезію і відчувають кожен її дотик.
Інформація кафедри слов’янської філології