Ранок з дитиною на руках, немає електроенергії, купа дедлайнів з університету і 5 занять польською? Здається неможливо…

Мене звати Каріна Станішевська, мені 26, я є випускницею польського ВНЗ та вже понад 7 років працюю репетитором польської мови. Сьогодні я здобуваю другу вищу освіту в Хмельницькому національному університеті на кафедрі слов’янської філології (на ОПП «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська»).Певний час тому я відкрила ФОП і дуже цим пишаюся. Я працюю офіційно, чесно сплачую податки й роблю свій внесок у державу та її світле майбутнє. Такожуже два з половиною роки я ношу найважливіше звання у своєму житті – МАМА. Сьогоднішня моя розповідь присвячена саме поєднанню материнства, роботи і навчання.
«З появою дитини жінка має забути за себе, свої амбіції і постійно сидіти вдома» – таке кліше панує у нинішньому суспільстві. Тут одразу хочу розвіяти цей стереотип. Це не так! Із появою дитини жінка не втрачає себе – вона змінюється, зростає і має право залишатися собою: мріяти, працювати, помилятися й бути щасливою не лише в ролі мами. Варто теж зауважити, що змінюється ритм життя жінки, але не саме життя.
Саме завдяки материнству я вирішила здобути ще «одного магістра», адже вважаю, що сучасний вчитель має постійно розвиватися, тому не зупиняюся на досягнутому. Так, дитина обмежує мої можливості, але… не зупиняє їх. Проте я не кажу, що не маю страхів, таких як: «я не встигну», «я погана мама», «я не проводжу достатньо часу з дитиною», «я не зможу це зробити».
Насправді поєднання дитини, роботи, навчання і побутових справ є важким, але реальним. Важливим чинником у цьому процесі є чітке планування дня. Я заздалегідь визначаю час для роботи – проведення занять із польської мови. Наразі я працюю з дванадцятьма учнями – як з дітьми, так і дорослими. Залежно від індивідуальних потреб я допомагаю кожному підготуватися до іспитів, покращити шкільні знання або впевнено опанувати польську мову для щоденного життя, професійної діяльності та успішної адаптації в Польщі. Мої учні вступають у ЗВО, складають державні іспити, успішно працюють та відкривають свої бізнеси.
Окремо також присвячую час сину, коли вся увага належить лише йому і нікому більше. Планую і відводжу конкретний час для навчання в університеті та саморозвитку. Такий розподіл допомагає не лише все встигати, а й зберігати внутрішню рівновагу, не жертвуючи жодною зі сфер життя. Але гнучкість теж має бути присутня, хоча вона мені і не подобається. Навіть зараз, пишучи це, дитина сидить біля мене і тицяє пальцями по клавіатурі (тут має бути смайлик, який сміється).
Не забуваю, звичайно, користуватися також правом на допомогу. Мій чоловік, батьки та няня – це ті люди, завдяки яким я маю змогу працювати, навчатися і водночас бути уважною мамою. Усвідомлення того, що я не сама, дає спокій і внутрішню рівновагу. І тут важливо не боятися цю допомогу попросити, бо ніхто не ідеальний та неможливо все встигати.
Ще один важливий меседж, який хотілося б додати на завершення: коли мама вчиться, вона демонструє власний приклад дитині не словами, а діями, розвиток не має віку й пауз.
Наостанок зі свого ще маленького, але все ж досвіду хочу дати кілька порад:
- плануйте не день, а пріоритети. Якщо виконано 2–3 важливі справи, день уже вдався;
- не чекайте ідеальних умов – їх в теперішньому часі може і не бути;
- дозвольте собі бути не ідеальними;
- просіть і радо приймайте допомогу;
- не порівнюйте себе з іншими;
- будьте в «балансі».
Каріна Станішевська, магістрантка кафедри слов’янської філології.