У процесі навчання в закладі вищої освіти важливим етапом мого професійного становлення як майбутнього викладача і перекладача польської мови є постійне самовдосконалення і підвищення кваліфікації. Сучасні освітні та професійні вимоги передбачають не лише ґрунтовні теоретичні знання, а й розвиток практичних навичок, міжкультурної компетентності та вміння працювати з різними типами текстів і аудиторій. Ще до вступу на навчання у ХНУ я активно використовувала неформальну освіту як інструмент самовдосконалення, мала досвід проходження сертифікаційних курсів, вебінарів згідно зі своїми інтересами.
Цікавим для мене був курс «Uczymy polskiego. Przygotowanie glottodydaktyczne dla nauczycieli», який познайомив мене із новітніми практиками викладання іноземної мови.
Навчаючись за освітньо-професійною програмою «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська», я готуюся зокрема до викладацької діяльності. Але діяльність вчителя сучасної української школи продовжує цікавити мене. Адже це розширення моїх професійних можливостей. Завдяки курсу «Успішне вчителювання – прості рецепти на щодень» я отримала практичні інструменти для організації занять, розвитку комунікативних навичок учнів і створення сприятливої навчальної атмосфери.
Ще один такий цікавий для мене курс – «Як навчати у цифровому світі». Це також можливість шляхом неформальної освіти розвинути компетентності, потрібні сучасному вчителю.
Цікавість до перекладацької діяльності привела мене на освітню програму «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська». Ще до вступу на навчання в університеті я цікавилася проблемами перекладу з польської мови, тому звернулася до можливості використати неформальну освіту для задоволення моїх інтересів. Курс «Nazwy własne jako wyznaczniki kultury. Kurs dla obcokrajowców poziom B2/С1» значно розширив моє розуміння культурних аспектів мови, що є ключовим для перекладача, адже правильна інтерпретація власних назв часто визначає якість перекладу. Надалі, опановуючи матеріал дисципліни «Проблемні питання польської мови та перекладознавства», я використовувала набуті знання на практичних заняттях.
Моє захоплення неформальною освітою знайшло особливу підтримку під час навчання у Хмельницькому національному університеті. Викладачі усіх дисциплін мотивують магістрантів до використання цього сучасного освітнього ресурсу. Один із інструментів такої мотивації – можливість зарахування результатів навчання, набутих магістрантом у неформальній освіті.
Опановуючи дисципліну «Методика викладання польської мови і літератури у ЗВО», я обрала для себе курс «Zarządzanie procesem uczenia się». Цей курс сприяв формуванню навичок ефективного планування навчальної діяльності, що є корисним у педагогічній практиці. За результатами цієї неформальної освіти викладачка дисципліни О.П. Ранюк за моєю заявою зарахувала мені 5 балів як за усну відповідь на практичному занятті «Педагогічні технології викладання польської мови і літератури у ЗВО».
Завершення вивчення дисципліни зовсім не означає припинення набуття знань, умінь, пов’язаних з цією дисципліною. І я продовжую використовувати задля цього можливості неформальної освіти. Так, курс «Підвищення кваліфікації педагогічних працівників: нові вимоги і можливості» допоміг мені ознайомитися із сучасними тенденціями розвитку освіти, що є актуальним для ефективної організації навчального процесу та професійної комунікації. Цей курс поглибив мої знання, отримані у ході опанування дисципліни «Педагогіка і психологія вищої школи», зокрема теми «Технології «soft skills» у вищій школі».
Отже, проходження сертифікованих курсів підвищення кваліфікації є важливим кроком у моєму професійному становленні та сприяє формуванню комплексної підготовки до майбутньої діяльності у сфері навчання, викладання польської мови і літератури, у сфері перекладу.
Каріна Станішевська, магістрантка кафедри слов’янської філології
Ukrainian