Із вересня до грудня 2021 року Посольство Республіки Польща спільно із керівництвом замків у Польщі (Королівський замок на Вавелі, Королівський замок в Сандомирі, Королівський замок в Мальборку, Жупний замок у Величці, Люблінський замок, Резиденція Вілянув, Королівський замок у Варшаві) реалізували проєкт «Замкові бесіди» для всіх, хто цікавиться польською історією та культурою.
Усі зустрічі-екскурсії відбувалися онлайн на платформі Zoom (за попередньою реєстрацією учасників). Про їхню бурхливу історію розказували музейні куратори, які провели усіх охочих у світ польських королів та князів, у світ захоплюючих історій, представляючи надзвичайні постаті та їх резиденції. Зустрічі відбувалисяя польською мовою та супроводжувалися українським перекладом. Тривалість кожної зустрічі – 2 години.
Участь у всіх спільних подорожах шляхом найкрасивіших польських королівських резиденцій взяли студенти-полоністи Хмельницького національного університету, що навчаються за освітніми програмами: «Філологія. Слов’янські мови та літератури (переклад включно), перша – польська», «Польська мова і література, друга мова – англійська», «Середня освіта. Мови і літератури (польська, українська)» .
Перша подорож – 28.09.2021 р. у Вавель – місце європейської культури – до Королівського замку на Вавелі.
«Королівський замок на Вавелі – замок, розташований у центрі Кракова. Побудований за наказом короля Казимира III, він складається з декількох споруд, розташованих навколо головного двору в італійському стилі. Замок, будучи одним з найбільших у Польщі, представляє майже всі європейські архітектурні стилі періодів середньовіччя, відродження та бароко. Королівський замок Вавель і пагорб Вавель є найбільш історично і культурно значущими місцями у країні. У 1978 році він став об’єктом Світової Спадщини ЮНЕСКО в складі Історичного центру Кракова.
Протягом століть резиденція королів Польщі та символ польської державності, замок є одним з головних музеїв країни. Заснований у 1930 році, музей охоплює десять кураторських відділів, що відповідають за колекції картин, у тому числі важливу колекцію італійських картин епохи ренесансу, гравюр, скульптур, текстилів, серед яких колекція зброї, броні, кераміки, майсенської порцеляни та меблів Сигізмунда II Августа. Фонди музею східного мистецтва включають найбільшу колекцію османських наметів у Європі. Маючи сім спеціалізованих охоронних студій, музей також є важливим центром збереження витворів мистецтва».
Друга зустріч – 5.10.2021 р. у Королівському замку в Сандомирі.
«З 1138 р. Королівський замок у Сандомирі був резиденцією повітових князів, що правили сандомирською землею. У XIV столітті на місці дерев’яного городища було зведено цегляну готичну будівлю з оборонною вежею та замковим муром. Однак у XVI столітті почалася перебудова готичного замку на ренесансну резиденцію. Під час «шведського потопу» об’єкт був підірваний шведською армією. Найменше постраждало західне крило. Воно було перебудоване у будівлю палацового типу, що збереглася до наших днів. З тих пір замок став будівлею, яка служила для реалізації суспільних цілей. Зокрема він виконував функції в’язниці. У 1844 році залишки резиденції були перебудовані, надавши їй сувору класицистичну архітектурну форму».
Екскурсію провів доктор наук Томіслав Гергель – завідувач історичного відділу регіонального музею в Сандомирі, асистент кафедри архівістики та допоміжних наук історії Університету імені Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, дослідник джерельної спадщини Сандомирського краю, автор багатьох досліджень на тему історія Середньовіччя та сучасна епоха, геральдик.
Третя зустріч – 19.10.2021 р. – Королівська резиденція в замку в Мальборку.
«На підставі акту про інкорпорацію Пруссії до складу Корони Польського Королівства, виданого 6 березня 1454 р. Казимиром Ягеллончиком, Мальборкський замок став королівською власністю. У 1457 році ним володів король особисто. Аналіз письмових джерел, зроблених королівською канцелярією та іншими державними чи костельними інституціями, доводить, що Мальборкський замок в період понад триста років мав статус королівського. Разом із сільськими королівськими землями на Жулавах, він утворював комплекс королівської власності, що слугував передусім для задоволення потреб короля та придворної скарбниці. Королівська резиденція використовувалася щоразу, коли необхідно було приймати польських монархів, що прибували до Королівської Пруссії та до Гданська, розташованого неподалік».
Екскурсію провів Рафал Панфіл – історик, доктор у галузі гуманітарних наук, доцент кафедри історії Замкового музею в Мальборку. Його наукові інтереси зосереджені на історії замку та економіці Мальборка, а також історії Королівської Пруссії під час раннього нового періоду. Aвтор понад десятка наукових праць на вищезгадану тематику, а також на тему історії науки та музеєзнавства в Пруссії ХІХ-ХХ століть.
Четверта зустріч – 2.11.2021 р. – Жупний замок у Величці – резиденція королівського управителя.
«Історичний Жупний замок у Величці з Середньовіччя служив оборонним та адміністративним центром великої королівського підприємства Краківські Соляні Копальні. Згідно з записом у списку ЮНЕСКО, замок разом із королівськими соляними копальнями у Величці та Бохні є об’єктом Всесвітньої спадщини (https://whc.unesco.org/en/list/32/). Було представлено його специфічне призначення та функції, які він виконував у минулому.
Він знаходився поблизу шахт копальні та соляних заводів, що забезпечувало значний прибуток від солі польським правителям та Речі Посполитій (у 1772-1918 роках у межах Австрійської держави). Королі та жупники дбали про його розвиток, але пожежі та війни також наклали на нього свій слід. Зміни в архітектурі замку ілюструються 4-ма цифровими моделями, які послідовно фіксують його появу близько 1300 року, у другій половині XV століття, близько 1638 та 1850 рр. Ми представимо історичні погляди та плани, а також сучасні цікавинки».
Екскурсію провела Клементина Охняк-Дудек – магістр історії мистецтва, куратор Музею краківських соляних копалень у Величці. Випускниця Ягеллонського університету (1998) та аспірантури Академії спадщини (2004). З 2007 року очолює відділ мистецтва та етнографії музею та опікується унікальною колекцією посуду для солі, що включає предмети світового класу з давнього фарфору, ювелірних виробів та скла. Авторка численних виставок та публікацій з прикладного мистецтва, архітектури та інших видів місцевої спадщини. У 2010 році член робочої групи, що розробляла заявку про розширення запису Соляної копальні у Величці до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Заявка була успішною – у 2013 році там також було розміщено Жупний замок у Величці та Соляну копальню у Бохні.
П’ята подорож – 16.11.2021 р. – до Люблінського замку.
«Національний музей у Любліні розташований на замковому пагорбі, де колись був розміщений Люблінський замок. Початки Люблінського замку пов’язані із заснуванням Люблінської кастелянії у XII столітті. За часів Казимира Справедливого на пагорбі звели град, укріплений дерев’яно-земляним валом. У середині XIII століття у верхній частині пагорба з’явилася мурована оборонно-житлова вежа, т.зв. донжон. Це цінна пам’ятка романського мистецтва, що збереглася до наших днів. Вежа виконувала передусім військові функції, але також служила притулком у разі небезпеки.
У XIV столітті, під час правління Казимира Великого, був зведений цегляний замок, оточений укріпленнями, який мав посилити оборону Любліна – одного з найсхідніших міст Польщі. Наймовірніше, тоді також була побудована готичний замковий костел Пресвятої Трійці, який виконував функції королівської каплиці. З фонду Владислава Ягайла готичний інтер’єр каплиці був покритий візантійсько-руськими фресками.
Екскурсію провела Марта Циран – старший куратор, координатор секції археології відділу матеріальної культури Національного музею в Любліні. Випускниця археології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні та аспірантури музеології Ягеллонського університету в Кракові. Спеціалізується на дослідженнях поселення римського періоду в Польщі. Вона проводила розкопки на кільканадцятьох археологічних пам’ятках у Люблінському воєводстві, зокрема в: Нешаві Колонії, Масломенчі, Ґрудку, Пікулах, а також на замковому пагорбі в Любліні. Об’єктом її особливого зацікавлення є дослідження кераміки перших століть нашої ери. Вона також добре знайома з питаннями охорони археологічної культурної спадщини, оскільки розпочинала свою професійну кар’єру в службі збереження культурних пам’яток Любліна. Авторка і редакторка кількох книг, а також авторка чи співавторка понад 30 статей. Співтворила понад десяток археологічних виставок у Польщі та за кордоном.
Малгожата Сєдлачек – керівниця відділу освіти Національного музею в Любліні. Випускниця музикознавства, етнології та культурної антропології Університету Адама Міцкевича в Познані, а також аспірантури музеології Ягеллонського університету в Кракові. Координаторка численних освітніх проектів у сфері культурної спадщини, зокрема для людей з різними обмеженими можливостями.
Шоста подорож – 30.11.2021 р. – Резиденція Вілянув.
Палац Вілла Нова у Вілянуві є одним із найцінніших пам’ятників польської національної культури. Він був улюбленою літньою резиденцією короля Яна III Собеського. У 1805 році там почав діяти один із перших музеїв Польщі – тоді Станіслав Потоцький, видатний діяч епохи Просвітництва, відкрив свою резиденцію для відвідувачів. У 1945 році був переданий у державну власність. У 1954 році на території палацу були проведені генеральний ремонт і консервація багатьох пам’ятників.
Палац є одним з найкрасивіших пам’ятників європейського бароко. Тут також проводяться культурні події, а у прилеглих садах люблять прогулюватися жителі польської столиці. Є одним з небагатьох пам’ятників у Варшаві, що майже не постраждали під час Другої світової війни.
Екскурсію провела доктор Анна Землевська – співробітник Музею палацу короля Яна III у Вілянові, випускниця історії та охорони культурних цінностей (спеціалізація музеєзнавства), здобула докторську ступінь в Торуніському університеті імені Миколи Коперника (дисертація «Рига в Польсько-Литовській Республіці 1581–1621»). Багаторічний співробітник Окружного музею в Торуні, потім Наукової станції Польської академії наук у Відні, з 2017 р. співробітник Музею палацу короля Яна III у Вілянові, уповноважений директора з історичних досліджень. Сфера наукових інтересів: історія Центрально-Східної Європи в сучасній епосі, історія родини Собеських, пам’ять та форми вшанування пам’яті Яна ІІІ, доля Віляновських колекцій у ХХ столітті.
Сьома подорож – 14.12.2021 р. – до Королівського замку у Варшаві.
Королівський замок у Варшаві – бароково-класичний королівський замок у Варшаві, визначна пам’ятка історії та архітектури Польщі. Зараз використовується як музей (входить до Польського реєстру музеїв).
Королівський замок розташований на Замковій площі у Варшаві. Спочатку він виконував функції резиденції династії Мазовецьких П’ястів, а від XVI століття – садиба володарів Першої Речі Посполитої: Короля і Сейму. У XIX столітті, після закінчення Листопадового повстання 1830-1831 років, замок був переданий на потреби російської адміністрації. Під час І Світової війни слугував резиденцією німецького генерала-губернатора. В період з 1920 по 1922 роки – садиба Голови держави Другої Речі Посполитої. 1926–1939рр. – резиденція Президента Другої Речі Посполитої. Замок, спалений і пограбований німцями у 1939 році, був дощенту знищений у 1944. У 1971 році відбудований та реконструйований. У 1980 році Королівський замок у Варшаві разом із Старим містом на конференції у Парижі був внесений у список Світової спадщини ЮНЕСКО.
Екскурсію провів Славомір Щоцкі – випускник історії та музеєзнавства Варшавського університету. Під час навчання був співредактором історичного журналу «Тека історика». Магістерську роботу на тему «Розбійні напади, пограбування та крадіжки перед малопольськими сільськими судами від середини XVI до XVIII століття, у світлі друкованих судових сільських книг» написав під керівництвом проф. Анджея Карпінського (опублікована в Суспільство Старопольське, т. 2, Варшава 2009). Від початку роботи залучений до історичного та патріотичного виховання, яке музей здійснює на постійних експозиціях та тимчасових виставках для всіх вікових груп. Автор багатьох сценаріїв популяризаторських історичних фільмів, цінний спеціаліст із національних кольорів та символіки. Експерт у галузі історії знищення та відбудови Королівського замку, яку він пропагує серед відвідувачів замку. Створив авторські онлайн-семінари для полонійних учителів, які потім замовляють лекції на цю тематику для своїх підопічних.
Додатковим елементом проєкту, підготовленим спеціально для його учасників, стали навчальні матеріали, які були доступні польською та українською мовами. Ці матеріали можуть бути корисними при підготовці шкільних уроків та університетських лекцій, а також у позакласних чи позааудиторних заняттях.
Звісно ж, участь наших студентів у таких екскурсіях стали суттєвим доповненням до матеріалів занять із дисциплін «Контексти польської культури», «Історія Польщі», «Історія польської літератури» тощо та набуттям додаткових професійних навичок щодо польсько-українського перекладу (оскільки екскурсії велися двома мовами) та міжкультурної комунікації.
Інформація кафедри слов’янської філології