22 листопада 2024 року у бібліотеці ім. Тараса Шевченка було проведено VII конкурс патріотичної поезії, організований Хмельницьким міським осередком Спілки поляків України (голова – Ірина Летавіна). Цей конкурс присвячений декламуванню віршів польських поетів, що відображають патріотичний дух, історичну боротьбу за свободу, любов до Польщі.
Організатори до складу журі конкурсу запросили Оксану Ранюк, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри слов’янської філології. Участь у складі журі учнівського конкурсу польської патріотичної поезії є важливим досвідом, що поєднує у собі глибоке занурення в культурний світ Польщі, зустріч із талановитою молоддю та відчуття причетності до збереження і популяризації національної спадщини.
Конкурс польської патріотичної поезії – це подія, яка вже стала традиційною для шкіл, де підтримується інтерес до польської культури й історії. Його метою є не лише розвиток творчих здібностей молоді, але й поглиблення їхнього розуміння патріотичних цінностей, формування зв’язку між поколіннями та збереження культурної ідентичності. Вірші, які учні обирали для декламації, належали як класикам польської літератури, так і сучасним авторам. Подія розпочалася виконанням гімнів України та Польщі, що символізувало єдність, взаємоповагу й дружбу між двома народами. Гімни стали нагадуванням про важливість культурної спадщини обох країн та про роль патріотизму в сучасному світі
Учні виступали у трьох вікових категоріях 7–9 років, 10–12 років та учні 13 років і старші. Відповідно в кожній категорії необхідно було обрати трьох переможців. Загалом до виступу зголосилося 46 учнів. Кожен учасник отримав диплом про участь та подарунок.
Серед прочитаних творів були поезії Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Збіґнєва Герберта, Віслави Шимборської, а також менш відомі, але не менш проникливі твори сучасників.
Учні, які взяли участь у конкурсі, продемонстрували надзвичайний рівень підготовки, артистизм і справжню любов до поетичного слова. Кожен виступ був унікальним і виразним, адже учасники не просто декламували вірші, а прагнули передати емоції та ідеї, що стоять за текстом.
Особливо вражало, як глибоко школярі розуміли зміст обраних творів. Вони чітко усвідомлювали історичний і культурний контекст поезії, а також зуміли донести це до слухачів. Інтонація, міміка, жестикуляція – усе було спрямоване на те, щоб захопити увагу глядачів і членів журі. Усе це обов’язково враховувалося при оцінюванні і визначенні переможців.
Деякі з виступів були настільки проникливими, що викликали сильні емоції у присутніх. Наприклад, декламація віршів, присвячених боротьбі за незалежність, спонукала задуматися про важливість свободи та єдності. А інші твори, сповнені ніжності й любові до рідного краю, навіювали теплі й затишні почуття.
Бути членом журі – це виклик та велика честь. Відповідальність полягає в тому, щоб справедливо оцінити кожного учасника, враховуючи не лише технічні особливості виступу (чіткість вимови, знання тексту), але й те, наскільки вдало декламатор передав емоції й зміст вірша. Щоразу, коли виходив наступний учасник, здавалося, що рівень конкурсу лише зростає. Цей процес був надзвичайно натхненним, адже юні декламатори показували, наскільки сильним може бути вплив слова, якщо воно йде від серця. Після обговорення оцінок членів журі, відбулося урочисте вручення дипломів та подарунків переможцям конкурсу.
Участь у цьому конкурсі стала для мене не лише черговим досвідом, але й нагадуванням про важливість підтримки молодих талантів. Завдяки таким заходам школярі отримують можливість глибше пізнати історію й культуру, розвивають свої творчі здібності та відчувають гордість за свої корені.
Цей конкурс підтвердив, що поезія залишається актуальною, а її здатність пробуджувати емоції й надихати – незмінною. Я щиро вдячна організаторам за запрошення й за можливість бути частиною цього культурного дійства. Впевнена, що цей досвід залишиться не лише в моїй пам’яті, а й у серцях усіх учасників і глядачів!
Оксана РАНЮК, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри
слов’янської філології