Протягом квітня викладачі кафедри слов’янської філології та здобувачі освіти бакалаврського і магістерського рівнів мали змогу долучитися до освітнього ресурсу «У пошуках ідентичності», послухати лекції відомих українських філологів, взяти участь в обговоренні питань, висловити власні враження від почутого, а також використати набуті знання на заняттях, наприклад, на ОК «Українська діалектологія», «Історія польського мовознавства» (викладач – доцент Наталія Торчинська), «Міжкультурна комунікація в перекладознавчому аспекті», «Мовнокомунікативні основи культури спілкування» (викладач – доцент Неля Подлеввська), оскільки тематика квітневого проєкту була тісно пов’язана саме із питаннями функціонування літературної мови, діалектів, суржику, норм і правильності вживання сучасної лексики, культури мовлення тощо.
Так, 2 квітня 2024 р. Лідія Гнатюк, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, прочитала лекцію на тему «Мовна ідентичність у вимірах історичної пам’яті українців», де охочі (а їх було понад дві сотні) почули про необхідність розмежовувати поняття ʼукраїнська моваʼ, ʼукраїнська літературна моваʼ, ʼстара українська літературна моваʼ, ʼнова українська літературна моваʼ.
На прикладі низки словників та граматик минулих століть професор довела, що багато слів, які ми вважаємо сьогодні запозиченими, є власне українськими, наприклад, времʼя, год воздух, звізда та ін. Підтвердженням цьому є наші діалекти.
9 квітня 2024 року лекцію «Що говорять про нас наші діалекти?» прочитала доцент кафедри української мови та прикладної лінгвістики Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Оксана Суховій.
Слухачі почули відповіді на питання: Як упізнати земляка за його мовленням? Які дієслова «видадуть» ваше походження? Чому лексика діалектів значно багатша за лексику літературної мови? Як уся історія української мови «консервується» в діалектах? Чому говори південних і східних областей наймолодші? Які найтиповіші риси кожного з наріч? Як під час війни діалект допомагає шифрувати повідомлення, аби їх не зрозумів ворог?
Наших здобувачів освіти зацікавила тематика, про що вони й зазначили у відгуках.
Ольга Дьяченко (ФППмз-23): «Дуже мені сподобалася лекція. Лектор закохує в любов свого життя, але я вже давно закохана в діалекти. З дитинства. Коли приїздила на Херсонщину з Донеччини, то відчувала, що то «трішки інша планета». Відчуваєш себе піонером, першим поселенцем,це як стати героєм казки. І та мова, наріччя таке смачне і тепле, таке незвичне і цікаве. В ній тепло тих людей, їхнє життя, моє дитинство.
Діалектологія для мене – то наука, яка привертає серце до мови. Вона дає можливість радіти своїй самобутності і відчувати себе мешканцем великої держави. Діалекти є перлиною, тією вишенькою на торті (якщо це не суржик про вишеньку).
Діалектологія, діалекти трішки перетворюють тебе на детектива, дослідника. А коли так багато загадок, маєш жити, шукати відповіді. Хто і звідки? Бережімо і плекаймо мову і діалекти!»
Тимофіїва Христина (СОУ-22): «Лекція «Що говорять про нас наші діалекти?» була надзвичайно захопливою та цікавою. Лектор розглянув різноманітні аспекти впливу діалектів на нашу ідентичність та спосіб спілкування. Його аналіз про це, як мова відображає культурні та соціальні аспекти, дійсно зацікавив мене.
Які запитання мене найбільше сподобались та запамʼяталися: Як упізнати земляка за його мовою? Чому говори південних і східних областей наймолодші? Пояснення цих питань лектором, було надзвичайно цікавим та зрозумілим. Думаю, це стане в пригоді у моїй майбутній професії».
16 квітня 2024 року відбулася дискусія «Чому нам потрібна мовна деколонізація та як успішно пройти цей шлях?», де вже всі охочі могли доєднатися до обговорення таких питань, як: «Чи є мова визначальним фактором у розумінні власної ідентичності? Як імперські колоніальні практики впливали на мовну ідентичність українців? Мова і державна / національна / особиста безпека: який між ними взаємозвʼязок? Діалекти і суржик: що збагачує, а що збіднює мову? Які є шляхи мовної деколонізації та чи однакові вони для різних вікових категорій?»
Запрошеними гостями були Остап Українець – філолог, письменник, перекладач, співзасновник освітнього YouTube-каналу і видавництва «Твоя Підпільна Гуманітарка» і Тетяна Швидченко – кандидат історичних наук, завідувач кафедри загальноосвітніх дисциплін у Зіґмунд Фройд Університет Україна.
Оскільки питання мови, мовної ситуації та мовної політики завжди були гострими та болючими для українців, то дискусія була досить непростою. Проте основне, що усі винесли з цього проєкту, – це те, що мова є тим ідентифікатором нації, який треба берегти, плекати і розвивати, а діалекти прикрашають мову, доповнюють, об’єднують носіїв та виокремлюють їх із поміж інших, приховують у собі етнічну пам’ять.
Більшу інформацію про освітній проєкт «У пошуках ідентичності» можна отримати за покликанням: https://www.facebook.com/identity.of.ukraine
Інформація кафедри слов’янської філології