Фольклорна практика
1989 р. Генеральна конференція ООН із питань освіти, науки та культури на 25 сесії в Парижі прийняла рекомендацію для держав – членів ЮНЕСКО про збереження традиційної народної культури. У цьому документі наголошено на заохоченні щодо проведення досліджень з традиційної побутової культури задля створення системи її виявлення та обліку (збирання, каталогізації, письмового фіксування). Сьогодні, в епоху глобалізації світу, проблема збереження і популяризації не лише матеріальної, але й духовної культури нації постає особливо гостро. Тому фольклористичні дослідження студентів-філологів мають стати одним з кроків на шляху фіксації, збереження, поширення фольклору як явища культури, що існує на всіх етапах розвитку суспільства.
Фольклорна практика проводиться після вивчення дисципліни «Усна народна творчість» і є обов’язковою частиною підготовки майбутніх філологів спеціальності «Філологія. Українська мова і література». Решта охочих здобувачів освіти, хто вивчає дисципліну як вибіркову, можуть також доєднатися до проходження практики з метою розширення власного кругозору та набуття додаткових фахових компетентностей.
Фольклорна практика передбачає закріплення, поглиблення, розширення теоретичних знань, вироблення практичних умінь у реальних польових умовах формувати програмні загальні, спеціальні (фахові, предметні) компетентності та програмні результати навчання філолога:
- здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної галузі, її місця в загальній системі знань про природу і суспільство;
- здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел;
- здатність до збирання й аналізу, систематизації та інтерпретації фольклорних фактів;
- здатність і готовність вдосконалювати і розвивати свій інтелектуальний і загальнокультурний рівень;
- формування навичок спеціального фольклористичного аналізу зібраного матеріалу різних жанрів усної народної творчості, систематизування й опису його;
- усвідомлення засад і технологій запису текстів різних жанрів і стилів державною мовою;
- здатність здійснювати лінгвістичний, літературознавчий та спеціальний філологічний аналіз текстів різних стилів та жанрів.
Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.
Фольклорна практика покликана розширювати уявлення студентів-філологів про зародження, розвиток і функціонування фольклору українського народу, його роль у становленні естетичного, мовного, психологічного, етичного, морального творчого інтелекту нації; формувати вміння записувати і систематизувати фольклористичний матеріал задля збереження і примноження історичної пам’яті українського народу, зафіксованої в усній словесності та обрядодіях.
Як і будь-який інший результат творчої діяльності фольклор є об’єктом права інтелектуальної власності. Однак на відміну від традиційних творів, які охороняються авторським правом з метою виключення їх незаконного використання, фольклор має особливу систему захисту, суть якої полягає у виключенні незаконного привласнення фольклорних творів або обмеження доступу до них якоюсь конкретною особою із використанням механізмів захисту інтелектуальної власності. З юридичної точки зору фольклор як об’єкт інтелектуальної власності охоплюється ширшим поняттям традиційні знання.
Проходження фольклорної практики серед іншого має за мету реалізувати практичне вивчення фольклорних традицій у реальних умовах життя, оволодіння як традиційними методами збирання, систематизації, обробки фольклорного матеріалу, так і виробити навики збирання і опрацювання фольклорних фактів з використанням сучасних інформаційних технологій.
Головною метою фольклорної практики є комплексний підхід до вивчення сучасного стану фольклору окремої місцевості. Студенти роблять записи на папері або на електронних носіях (аудіо- чи відеозаписи) уснопоетичних творів, мелодій, обрядодійства тощо. Звертається увага на структуру фольклорного матеріалу різних вікових і професійних груп населення, місце в ньому традиційних фольклорних жанрів і пісенних та оповідних новотворів, з’ясовуються вияви міжнаціональних мистецьких зв’язків, впливу на фольклор літератури, професійного музичного мистецтва.
Отже, фольклорна практика має мету: навчальну – поглибити і розширити знання з української усної народної творчості,; наукову – виробити навички науково-дослідної роботи у процесі збирання, вивчення українського фольклору, оформлення результатів практики та написання статті відповідної тематики; виховну – виховувати у студентів любов до рідного краю, до мови, звичаїв, обрядів свого народу; професійну – сформувати у студентів навички виявлення впливу фольклору на розвиток жанрів літератури, на ментальність людей; прагматичну – зібрати науково достовірні матеріали для подальших краєзнавчих і фольклористичних студій.
Під час фольклорної практики відбувається актуалізація знань, набутих у процесі вивчення курсу «Усна народна творчість», розширюється уявлення майбутніх словесників про роль фольклору в житті народу, про динаміку розвитку мистецтва слова. Щоденне спілкування з різними категоріями населення допомагає виховному розвитку майбутніх педагогів. Для цього програмою практики передбачена низка завдань:
- поглиблення, систематизація, практичне застосування теоретичних знань, набутих у ході вивчення дисципліни «Усна народна творчість»;
- розширення уявлення майбутніх словесників про відображення у фольклорі становлення ментальності, моралі, етикету українського народу;
- ознайомлення із принципами організації роботи збирача фольклору, з професійними навичками щодо систематизації і класифікації зібраних матеріалів;
- набуття навичок самостійної роботи щодо опитування реципієнтів, записування, паспортизації та упорядкування фактичного матеріалу;
- формування вмінь класифікувати різні жанри усної народної творчості регіону, структурувати й узагальнювати записані з різних джерел тексти, з’ясовуючи спільні та відмінні особливості творів різних жанрів;
- удосконалення набутих у ході попереднього навчання навичок та умінь з основ етикету, комунікації державною мовою;
- удосконалення навичок безпосереднього спілкування з носіями народної мови, знавцями народних традицій, обрядів, аутентичних творів народної словесності;
- накопичення досвіду і вмінь відбору матеріалу для дослідження еволюціонування сучасного фольклору;
- розвиток професійного мислення, професійної культури і творчих здібностей студента-філолога;
- самоактуалізація та різнобічні прояви дослідницького досвіду майбутніх фахівців;
- оволодіння умінням здійснювати самоконтроль, об’єктивну оцінку своєї фольклористичної діяльності, діяльності колег-практикантів;
- виховання у студентів потреби систематично поглиблювати свої знання і творчо їх застосовувати в практичній діяльності у сфері своєї майбутньої спеціальності.
Таким чином, учасники практики виконують важливе наукове завдання: накопичують матеріал для дослідження процесів, що визначають еволюцію сучасного українського фольклору. Записи творів можуть бути згодом підготовлені до публікації, стати основою для написання наукової роботи.
Фольклорна практика студентів другого курсу завершується публічним захистом звіту. Для цього кафедра словʼянської філології організовує звітну конференцію із захисту матеріалів практики. Завідувач кафедри призначає комісію, до якої входить не менше трьох осіб, зокрема, завкафедри, керівник практики, викладачі кафедри.
Присутність і участь студентів групи обовʼязкова. На захист можуть бути запрошені студенти-першокурсники з метою ознайомлення їх з майбутнім захистом відповідної практики.
Фольклорна практика для студентів 2 курсу спеціальності 035 Філологія (Українська мова і література) є завершальним етапом теоретичного курсу «Усна народна творчість», який покликаний сформувати загальні уявлення про основні теорії та концепції вивчення фольклору, жанри, роди, види народної творчості, національної сутності й специфіки фольклорних творів.
Керівник фольклорної практики – старший викладач кафедри слов’янської філології Людмила Вікторівна Терещенко.